ДБН Б.2.2-12:2019, п. 10.5.2
ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій. Зі Зміною № 1
10.5.2 Залежно від класу відповідного вузла ТПВ слід розміщувати переважно в його периферійній зоні або на підходах до центру міста в серединній зоні для обмеження в’їзду до центральної зони легкового індивідуального автотранспорту. Створювати такі ТПВ доцільно при в’їзді у місто, біля станцій метрополітену і зупинок громадського транспорту, в місцях перетину основних радіальних та кільцевих або хордових магістралей з організацією перехоплювальних авто та велостоянок. За класифікацією ТПВ поділяються на: — міжнародні; — регіональні (приміські); — міські та районні. Міжнародні ТПВ слід розміщувати біля аеропортів, залізничних вокзалів та автовокзалів, морських або річкових портів як для організації пересадки пасажирів з одного міжнародного чи міжміського напрямку на інший, так і для пересадки на швидкісні види громадського транспорту. Регіональні (приміські) ТПВ слід розміщувати біля автостанцій, приміських залізничних станцій та зупинних пунктів, річкових та морських причалів для організації пересадки пасажирів приміського сполучення на міський пасажирський транспорт, а також для пересадки пасажирів з легкового автотранспорту на громадський транспорт. Міські та районні ТПВ слід розміщувати в структурі відповідних громадських центрів населених пунктів біля станцій швидкісних видів транспорту (метрополітену, швидкісного трамвая, міської залізниці), у місцях перетину двох або більше видів міського пасажирського транспорту, в районі громадських центрів загальноміського значення або потужних громадських та торговельних об’єктів за сумарного пасажирообороту зупинних пунктів понад 50 тис. пас. на добу. Дальність пішохідних підходів до зупинних пунктів у складі ТПВ не повинна перевищувати: — для міжнародних – 200 м; — для регіональних (приміських) – (100–200) м; — для міських та районних – (100–150) м. Витрати часу на здійснення пересадок у ТПВ не повинні перевищувати 10 хв з урахуванням часу на очікування. Якщо дальність пішохідних підходів перевищує нормативну, для скорочення витрат часу на пересадку слід передбачати використання локальних транспортних систем (ескалаторів, травелаторів).
До складу транспортно-пересадкових вузлів слід включати посадкові термінали, місця для очікування пасажирів, майданчики міжрейсового відстою маршрутного пасажирського транспорту, стоянки таксі, перехоплювальні стоянки транспортних засобів, зокрема велостоянки. Перехоплювальні автостоянки та гаражі для легкових автомобілів як складові транспортно-пересадкових вузлів слід розміщувати поблизу залізничних вокзалів, аеропортів, автовокзалів, морських і річкових портів, станцій метрополітену та інших видів швидкісного транспорту, а також зупинок маршрутного громадського транспорту на основних в'їздах до крупних та найкрупніших міст. (Пункт 10.5.2 змінено, Зміна № 1)
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.