ДБН В.2.1-10:2018, п. 8.9.4
ДБН В.2.1-10:2018 Основи і фундаменти будівель та споруд. Основні положення
8.9.4 Граничний опір основи з ґрунтів, які повільно ущільнюються, водонасичених, пилуватих, глинистих і біогенних (при коефіцієнті водонасичення S_r ≥ 0,85 і коефіцієнті консолідації c_v ≤ 10⁷ см²/рік), повинен визначатись з урахуванням можливого нестабілізованого стану ґрунтів основи за рахунок надлишкового тиску води в порах ґрунту u. При цьому співвідношення між нормальними σ і дотичними напруженнями τ приймають за залежністю: τ = (σ - u)·tgφ_I + c_I , (8.6) де φ_I і c_I — розрахункові значення, що відповідають стабілізованому стану ґрунтів основи і визначають за результатами консолідованого зрізу згідно з ДСТУ Б В.2.1-7 (ГОСТ 20276). Надлишковий поровий тиск допускається визначати методами фільтраційної консолідації ґрунтів з урахуванням швидкості прикладання навантаження на основу. При високих темпах зведення споруди чи швидкого її навантаження експлуатаційними навантаженнями, відсутності в основі водопроникних шарів ґрунту чи дренувальних улаштувань допускається в запас надійності приймати φ_I = 0, c_I - таким, що відповідає нестабілізованому стану ґрунтів основи і дорівнює міцності ґрунту за результатами неконсолідованого зрізу c_u (ДСТУ Б В.2.1-7 (ГОСТ 20276)).
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.