ДБН В.2.2-29:2025, п. Д.4.3
ДБН В.2.2-29:2025 Промислові інженерні споруди. Основи проєктування
Д.4.3 Температурні навантаження на газоповітропроводи та оболонки приймають згідно з ДБН В.1.2-2, з урахуванням технологічних температур стінки труби, які приймаються за технологічним завданням. Для деяких газоповітропроводів технологічні температури стінки можуть бути прийняті за таблицею Д.11, якщо в технологічному завданні не зазначено інше. Максимальну та мінімальну температуру для опор, а також трубопроводів, що транспортують газ/повітря з температурою зовнішнього повітря, приймають такою, що відповідає розрахунковим температурам зовнішнього повітря згідно з ДБН В.1.2-2. Характеристичне значення різниці температур для визначення температурних деформацій та зусиль обчислюють за формулою: Δt = t<sub>max</sub> − t<sub>z</sub> або Δt = t<sub>z</sub> − t<sub>min</sub> , (Д.1) де t<sub>max</sub>, t<sub>min</sub> – найбільша та найменша температура конструкції під час експлуатації; t<sub>z</sub> – температура конструкції на момент замикання системи. Температура замикання t<sub>z</sub> приймається за фактичною температурою замикання монтажу. Якщо невідомо фактичний час закінчення монтажу, температуру замикання слід визначати відповідно до ДБН В.1.2-2.
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.