UkrNorms · ДБН В.2.3-14:2006

ДБН В.2.3-14:2006, п. 6.27

ДБН В.2.3-14:2006 Споруди транспорту. Мости та труби. Правила проектування. Зі Зміною № 1

Статус документа: Чинний · статус зафіксовано 2026-07-03

6.27 Розрахункову гнучкість слід приймати такою, що дорівнює: а) для елементів суцільного перерізу (в обох площинах) і складених стержнів (у площині, нормальній до площини з’єднувальних в’язей між вітками) – відношенню розрахункової довжини до відповідного радіуса інерції поперечного переріза брутто елемента; б) для складених елементів (у площині з’єднувальних в’язей між вітками) – приведеній гнучкості λ: z λ_z = √((μ_z λ)² + λ_a²), (6.8)

де a λλ , – гнучкість відповідно всього елемента і окремої його вітки; z μ_z – коефіцієнт приведеної гнучкості, вираховуваний за формулою μ_z = √(1 + δb·(a/l_c²)·(n_f/n_q)), (6.9) тут l c – розрахункова довжина елемента, м; a – розмір поперечного перерізу елемента в площині згину, см; n f – число швів між вітками елемента; n_q – число зрізів в’язей в одному шві на 1 м елемента; δ – коефіцієнт піддатливості з'єднань, визначуваний за табл. 6.7; b – повна ширина перерізу елемента, см Примітка 1. Гнучкості λ і a λ визначаються за розрахунковою довжиною елемента l c і відстанню l a між в’язями, як для суцільних елементів. Примітка 2. При розрахунковій довжині вітки l a ,що не перевищує семиразової її товщини, припускається приймати a = 0 λ .

Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.

Знайти схожі пунктиНовий пошук