ДБН В.2.3-26:2024, п. 10.3
ДБН В.2.3-26:2024 Мости і труби. Проєктування сталевих конструкцій
10.3 Розрахункові значення поздовжньої сили N і згинального моменту M в елементі приймають для одного й того самого сполучення навантажень. Значення M потрібно приймати таким, що дорівнює: – для елементів постійного перерізу – найбільшому моменту в межах довжини елемента; – для елементів з одним защемленим, а іншим вільним кінцем – моменту в защемленні, але не меншим ніж момент у перерізі, що знаходиться на третині довжини елемента від защемлення; – для стиснутих поясів ферм, що сприймають позавузлове навантаження, – найбільшому моменту в межах середньої третини довжини панелі поясу, який визначають розрахунком поясу як нерозрізної балки; – для стиснутих стрижнів із шарнірно-обпертими кінцями і перерізами, що мають одну вісь симетрії, яка збігається з площиною згину, – моменту, який визначають за формулами розділу Д.3 додатка Д. Для стиснутих стрижнів з шарнірно-обпертими кінцями і перерізами, що мають дві осі симетрії, розрахункові значення приведених відносних ексцентриситетів e ef потрібно визначати відповідно до розділу Д.3 додатка Д. Рисунок 10.1 – Наскрізні прямокутні стрижні з планками і перфорованими листами Розрахунки для плоскої форми втрати стійкості наскрізних елементів замкнутого перерізу, гілки яких з’єднано планками або перфорованими листами під дією центрального стиску, стиску зі згином і позацентровому стиску, виконують за формулою (10.1). Розрахунки на стійкість наскрізних елементів виконують для елемента загалом і для окремих гілок (рисунок 10.1): – елемента загалом – залежно від гнучкості гілки λ ef під час згину в площині, що перпендикулярна і паралельна до площини планок і перфорованих листів, відносно осей x–x і y–y, відповідно;
– окремих гілок – залежно від гнучкості гілки λ a , що розрахована відносно осі, для якої жорсткість на згин найменша. Приведену гнучкість наскрізного елемента λ ef у площині з’єднувальних планок і перфорованих листів визначають за формулою: λ ef = √(λ² + λ a ²), (10.3) де λ = l ef /i – гнучкість наскрізного елемента в площині з’єднувальних планок або перфорованих листів; λ a = l ef,a /i a – гнучкість окремої гілки; l ef – розрахункова довжина наскрізного елемента загалом; l ef,a – розрахункова довжина окремої гілки, яку приймають як відстань у просвіт між привареними планками або відстань між центрами крайніх болтів сусідніх планок, або 0,8 довжини вирізу в перфорованому листі (рисунок 10.1); i a – радіус інерції перерізу гілки відносно власних осей згину. Підраховуючи площу перерізу, момент інерції і радіус інерції елемента потрібно приймати еквівалентну товщину t ef , яку визначають: – для перфорованих листів шириною b, довжиною l і товщиною t – за формулою: t ef = t·(A − ΣA t )/A, (10.4) де A = b·l – площа листа до утворення перфорації; ∑ A i – сумарна площа всіх перфорацій на поверхні листа; – для з’єднувальних планок товщиною t – за формулою: t ef = t·Σl i /l, (10.5) де ∑ l i – сума довжин всіх планок елемента (вздовж елемента); l – довжина елемента. Наскрізні елементи з деталей, з’єднаних впритул або через прокладки, розраховують як суцільні, якщо найбільші відстані між болтами у просвіт між привареними планками або між центрами крайніх болтів сусідніх планок не перевищують: – для стиснутих елементів – 40·i; – для розтягнутих елементів – 80·i. Тут i – радіус інерції кутика або швелера, що приймають для складених таврових або двотаврових перерізів відносно осі, паралельної площині розташування прокладок; для хрестових перерізів радіус інерції – мінімальним. У межах довжини стиснутого елемента має бути не менше двох прокладок.
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.