UkrNorms · ДБН В.2.3-26:2024

ДБН В.2.3-26:2024, п. Д.1

ДБН В.2.3-26:2024 Мости і труби. Проєктування сталевих конструкцій

Статус документа: Чинний · статус зафіксовано 2026-07-04

Д.1 Основні положення Плоска форма втрати стійкості пов’язана зі згином елемента у площині найменшої жорсткості. Розрахунки на стійкість виконують для центрального стиснення і позацентрового стиснення в площині найменшої жорсткості. Крутильна форма втрати стійкості пов’язана з деформаціями у вигляді закручування стрижня навколо поздовжньої осі. Згинально-крутильна форма втрати стійкості пов’язана зі згином і скручуванням елемента. Критична сила згинально-крутильної форми, як правило, менша за крутильну критичну силу і менша за критичні сили відносно окремих осей. Розрахунки на стійкість виконують для центрального і позацентрового стиснення в одній або в двох площинах, а також для згину. Для стиснуто-зігнутих елементів застосовують термін згинально-крутильна (torsional-flexural) форма втрати стійкості, для зігнутих елементів поперечно-крутильна (lateral-torsional) форма втрати стійкості. Втрата стійкості вільних поясів балок або ферм пов’язана зі згином стиснутих поясів у площині. Втрата стійкості арок пов’язана зі згином арок у площині. Поперечну стійкість оцінюють аналогічно розрахунку вільних поясів. Уточнені розрахунки виконують за згинально-крутильними формами. Втрата стійкості пластинок, стиснутих у напрямку поздовжніх елементів. Перевірку виконують для пластинок, що закріплені по одній і по двох кромках. Втрату стійкості відсіків стінок головних балок перевіряють на дію нормальних напружень відносно двох осей і зрізних напружень. Втрата стійкості ортотропних плит пов’язана із втратою стійкості плити з поздовжніми ребрами між поперечними балками. Крім розрахунків окремих елементів споруди для певних, наприклад аркових мостів, виконують уточненні розрахунки споруди загалом. Ці розрахунки виконують для просторової розрахункової схеми споруди для визначення форми втрати стійкості і коефіцієнта запасу. Гнучкість – є базовим параметром для розрахунків стійкості, який дозволяє знайти зменшувальний коефіцієнт опору стрижня, плитних елементів і спорудизагалом. Критична сила, критичний згинальний момент або крутильний момент – найменша сила стискання, згинальний або крутильний момент за яких настає втрата стійкості стрижня. Стійкість першого роду пов’язують з появою нових форм рівноваги. Втрата стійкості характеризує навантаження, яке спричинює перехід з одної форми на іншу. Це навантаження називають критичним. Розрахунки на стійкість першого роду виконують в припущенні лінійної залежності між навантаженнями і деформаціями за умови пружної роботи матеріалу. Стійкість другого роду визначають зростанням деформацій у площині згину. Розрахунки виконують з урахуванням поточних деформацій і контролем напружень у найбільш навантаженому перерізі. Втрату стійкості характеризують станом, за якого починається різке зростання деформацій, і при цьому контролюють напруження в найбільш навантаженій фібрі. Навантаження, що спричинює такий стан, називають критичним. Розрахунки на стійкість другого роду виконують в припущенні нелінійної залежності між навантаженнями і деформаціями за пружної роботи матеріалу. Нижче наведено позначення, використані в таблицях Д.1, Д.2 і Д.3: λ – гнучкість; λ x , λ y – гнучкості відносно осей; λ ef – приведена гнучкість; φ, φ c , φ b – коефіцієнти поздовжнього згину.

Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.

Знайти схожі пунктиНовий пошук