ДБН В.2.6-162:2010, п. Б.2
ДБН В.2.6-162:2010 Конструкції будинків і споруд. Кам`яні та армокам`яні конструкції. Основні положення
Б.2 Додатковий ексцентриситет ec і коефіцієнт збільшення ξ можуть визначатись за формулами (рисунок Б.1):
ξ = kr / (kr − 0,5·Nd·htot·(Qd/Nd)), (Б.2)
ec = (Qd/Nd)·4,5dc·(htot/(100dc)), (Б.3)
де kr – жорсткість на крутіння защемлення у Н·мм/рад; Примітка. Защемлення може виконуватись у фундаменті конструкції, наприклад, цокольному поверсі або в іншій частині. htot – загальна висота стіни або ядра від фундаменту, мм; dc – найбільший розмір поперечного перерізу ядра у напрямі згину, мм; Nd – розрахункова величина вертикального навантаження в основі ядра, Н; Qd – розрахункова величина сумарного вертикального навантаження тієї частини будівлі, яка стабілізована даним ядром.
[Рисунок Б.1 не відновлено — схематичне креслення ядра жорсткості з умовними опорами (защемлення внизу, шарніри посередині) і стрілками вертикальних навантажень, з позначеннями htot і kr; саме креслення растрове, символи легенди вище відновлені текстом] Рисунок Б.1 – Ядро жорсткості
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.