UkrNorms · ДБН В.2.6-198:2014 · п. 10.2

ДБН В.2.6-198:2014, п. 10.2.9

ДБН В.2.6-198:2014 Сталеві конструкції. Норми проектування. Зі Зміною № 1

Статус документа: Чинний · статус зафіксовано 2026-07-03

10.2.9 Розрахунок на стійкість суцільностінчастих стрижнів постійного за довжиною перерізу (окрім коробчастого), при стиску та згині у двох головних площинах, коли площина найбільшої жорсткості (Ix > Iy) збігається з площиною симетрії, а також для перерізу 3 типу за таблицею 10.2 слід виконувати за формулою:

Nγn/(φey(0,6·∛c + 0,4·⁴√c)ARyγc) ≤ 1, (10.13)

де φey – коефіцієнт, що визначається відповідно до вимог 10.2.2, приймаючи при цьому m = my і λ̄ = λ̄y; с – коефіцієнт, що визначається згідно з 10.2.5. При обчисленні значення приведеного відносного ексцентриситету mef,y = ηmy для стрижнів двотаврового перерізу з неоднаковими розмірами полиць коефіцієнт η слід визначати як для перерізу 11 типу згідно з таблицею Ж.2. Окрім розрахунку за формулою (10.13) необхідно виконувати розрахунки за формулами (10.6) і (10.8), приймаючи ey = 0, а також за формулою (10.1) при Mx≠0 і My≠0. Значення відносних ексцентриситетів слід обчислювати за формулами:

mx = ex·A/Wxc та my = ey·A/Wyc, (10.14)

де Wxc, Wyc – моменти опору розрахункового перерізу відносно осей відповідно x – x і y – y, обчислені для найбільш стиснутого волокна. Якщо площина найбільшої жорсткості перерізу елемента (Ix > Iy) не збігається з площиною симетрії, тоді розрахункове значення відносного ексцентриситету mx необхідно збільшити на 25% (окрім перерізу 3 типу за таблицею 10.2).

Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.

Знайти схожі пунктиНовий пошук