UkrNorms · ДБН В.2.6-198:2014 · п. 13 · п. 13.3

ДБН В.2.6-198:2014, п. 13.3.2

ДБН В.2.6-198:2014 Сталеві конструкції. Норми проектування. Зі Зміною № 1

Статус документа: Чинний · статус зафіксовано 2026-07-03

13.3.2 При визначені коефіцієнтів розрахункової довжини колон (стояків) значення поздовжніх сил в елементах системи слід приймати, як правило, для того ж самого сполучення розрахункових навантажень, для якого виконується перевірка стійкості колон (стояків) та елементів їх перерізів відповідно до вимог розділів 8 і 10.

Допускається визначати коефіцієнт розрахункової довжини колони постійного по довжині перерізу та окремої ділянки ступінчастої колони лише для такого сполучення розрахункових навантажень, яке характеризується найбільшим значенням повздовжнього стискального зусилля у колоні та на окремій її ділянці, і одержані значення коефіцієнту μ використовувати для інших комбінацій навантажень.

При визначенні коефіцієнтів розрахункової довжини колон (стояків) рам необхідно розрізняти закріплені (невільні) та не закріплені (вільні) рами від перекосу. У першому випадку вузли кріплення ригелів до колон закріплені від горизонтальних переміщень у площині рами; у другому випадку – не закріплені від таких переміщень.

Рами з жорстким зварним з'єднанням ригелів і колон та жорстким защемленням колон у фундаментах, такі що розкріплені у своїй площині елементами жорсткості (системою в'язей, стінками, жорсткими дисками покриттів і перекриттів та іншими конструкціями), слід вважати невільними, якщо жорсткість на зсув розкріпленої елементами жорсткості рами не менше ніж у 6 разів перевищує відповідну жорсткість рами без розкріплювальних елементів жорсткості.

Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.

Знайти схожі пунктиНовий пошук