ДБН В.2.6-198:2014, п. 5.3.7
ДБН В.2.6-198:2014 Сталеві конструкції. Норми проектування. Зі Зміною № 1
5.3.7 Вимоги цих норм передбачають такі розрахункові моделі несучих конструкцій: - окремі конструктивні елементи (наприклад, розтягнуті і стиснуті стрижні, балки, стояки і колони суцільного перерізу тощо); - плоскі або просторові системи, закріплені від перекосу (рисунок 5.2, а); розрахунок таких конструкцій може бути виконаний шляхом розрахунку окремих елементів з урахуванням їх взаємодії між собою і з основою; - плоскі або просторові системи, не закріплені від перекосу (рисунок 5.2, б); при розрахунку таких конструкцій поряд із перевіркою окремих елементів слід враховувати можливість досягнення граничного стану системи в цілому; - листові конструкції (оболонки обертання), що перебувають у безмоментному напруженому стані. При спеціальному обґрунтуванні допускається використовувати більш точні розрахункові моделі (наприклад, геометрично чи фізично нелінійні, чи моделі, які враховують моментну роботу оболонкових конструкцій). Для розрахункових моделей у формі окремих конструктивних елементів чи систем, закріплених від перекосу, перевірка стійкості виконується як для окремих стрижневих елементів на основі розгляду їх розрахункових довжин, визначених без урахування рівня навантаженості сусідніх елементів. Для систем, не закріплених від перекосу, поряд із перевіркою стійкості окремих елементів повинна бути виконана перевірка загальної стійкості. При перевірці загальної стійкості коефіцієнт надійності за загальною стійкістю γ_s не повинен бути менше ніж 1,3. а б а – системи закріплені від перекосу; б – системи не закріплені від перекосу Рисунок 5.2 – Розрахункові моделі несучих конструкцій у вигляді стрижневих систем
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.