ДБН В.2.6-98:2009, п. 3.1.4.1
ДБН В.2.6-98:2009 Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення. Зі Зміною № 1
3.1.4.1 У загальному випадку для визначення несучої здатності, кривизни, переміщень, перерозподілу зусиль у статично невизначених конструкціях необхідно виходити з напружено-деформованого стану залізобетонних перерізів, визначеного на основі використання нелінійної діаграми напруження-деформації. Залежність між σc і εc показана на рисунку 3.1 (напруження стиску та деформація скорочення показані в абсолютних величинах) для короткотривалого осьового навантаження, що описується рівняннями типу (3.4) або (3.5):
σc /f(ck),(cd) = (kη − η²)/(1+(k − 2)η), (3.4)
де η = εc /εc1, εc1 – деформація при максимальних напруженнях; при розрахунку за першою групою граничних станів приймається εc1,cd, за другою групою граничних станів – εc1,ck (таблиця 3.1); k = 1,05Ecd×εc1,cd /fcd і k = 1,05Eck×εc1,ck /fck,prism відповідно при розрахунку за першою і другою групами граничних станів.
σc = f(ck),(cd) · Σ aₖηᵏ (сума за k від 1 до 5), (3.5)
де ak – коефіцієнти полінома, які визначаються з використанням параметрів, наведених у таблиці 3.1. Для розрахунків за двома групами граничних станів значення коефіцієнтів ak наведені в додатку Д.
Вирази (3.4) і (3.5) справедливі при 0 < |εc| < |εcu1|, де εcu1 – номінальні граничні деформації бетону.
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.