ГБН В.2.3-218-548:2010, п. 6.1.1.2
ГБН В.2.3-218-548:2010. Армоґрунтові підпірні стінки для автомобільних доріг. Проектування та будівництво
6.1.1.2 Армуючі елементи.
Раціональними геосинтетичними матеріалами відповідно до ВБН В.2.3‑218-544 є геотекстилі тканинні та геоґрати (одно- та двовісні) з міцністю на розтяг більше ніж 20 кН/м з поліестерових, поліпропіленових чи арамідних волокон. Критерії вибору геосинтетичних матеріалів визначені ВБН В.2.3-218-544. Матеріали повинні бути стійкими до мікробіологічних впливів (зразки випробуються методами, аналогічно до [24]).
Розрахункова міцність геосинтетичного матеріалу визначається згідно п.1.8 ВБН В.2.3-218-544. Номінальна міцність на розрив Rp визначається відповідно до п. 6.3.1 СОУ 45.2-00018112-025, міцність при повзучості при розтягу Rcr (довготривала міцність) визначається відповідно до п. 6.3.4 СОУ 45.2-00018112-025.
При проектуванні фасаду методом «ґрунт в обоймі» (6.1.1.3.1 цих Норм) без улаштування захисних елементів геосинтетичний матеріал повинен бути стійким до дії ультрафіолету та атмосферних впливів (зразки випробуються методами, аналогічно до [22]).
При застосуванні в агресивному середовищі з РН<4 або РН>9 геосинтетичні матеріали необхідно випробувати згідно нормативів на технічні тканини.
Нормативні характеристики матеріалів повинні зазначатися фірмою-виробником у паспорті, технічних умовах а також в сертифікаті на матеріал за результатами відповідних випробувань. Для вибраного матеріалу постачальник повинен надати паспорт з протоколами випробувань контрольних зразків.
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.