ГБН В.2.3-218-548:2010, п. 6.2.2.3
ГБН В.2.3-218-548:2010. Армоґрунтові підпірні стінки для автомобільних доріг. Проектування та будівництво
6.2.2.3 При розрахунках за круглоциліндричними поверхнями ковзання додатково приймають довільну круглоциліндричну поверхню ковзання радіусу R з центром в точці О так, щоб вона перетинала армуючий блок (рис. 6.11).
Розрахунки коефіцієнта стійкості виконують відповідно до 3.3.2 ВБН В.2.3-218-544. Армуючий ефект від геосинтетичного матеріалу враховують зменшенням величини обертаючого моменту зсувних сил відносно центра кривої обертання:
Mзс = Σ(i=1..n) Gi·ri – Σ(j=1..k) TRj·arj, (6.5)
де Gi – вертикальна сила, що діє на масив, що сповзає - дорівнює сумі маси i-тої частини масиву, що сповзає, та рівнодійної розміщеного на ній розрахункового навантаження;
ri – плече сили Gi відносно точки О;
n – кількість ділянок, на які розбитий масив, що сповзає, вертикальними площинами (n ≥6).
k – кількість шарів армуючих матеріалів, які перетинаються розрахунковою поверхнею ковзання;
TRj – зусилля розтягу в армуючому полотні, які забезпечують стійкість насипу;
arj – плече сили TRj відносно точки О.
О – центр обертання, R – радіус поверхні ковзання, Lej – довжина закладення
j- того прошарку геосинтетичного матеріалу в стійкій зоні,
за межами поверхні ковзання
Рисунок 6.11 – Схема до розрахунку за круглоциліндричними поверхнями ковзання
Значення TRj приймається меншим із значень двох величин, які визначаються із умови:
TRj = Td, (6.6)
де Td – розрахункова міцність геосинтетичного матеріалу;
та
TRj = μdsd·(γn·hj+qn)+cd·Lej, (6.7)
де μdsd – розрахунковий коефіцієнт взаємодії, який відноситься до опору проковзуванню по контакту ґрунт-геосинтетичний матеріал або ґрунт-ґрунт (визначається згідно з 1.10 ВБН В.2.3-218-544);
γn – нормативне значення питомої ваги ґрунту засипки;
hj – глибина закладення j-того прошарку;
qn – нормативне значення постійного рівномірно розподіленого навантаження на поверхні засипки;
cd – розрахункове значення зчеплення ґрунту засипки;
Lej – довжина геосинтетичного матеріалу в стійкій зоні, за межами поверхні ковзання, в j- тому шарі геосинтетичного матеріалу.
Перебором всіх можливих поверхонь ковзання встановлюють поверхню з найменшим значенням коефіцієнта стійкості. Отримане значення коефіцієнта стійкості порівнюють з потрібними значеннями коефіцієнта стійкості (таблиця 1.3 ВБН В.2.3-218-544).
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.