ГБН В.2.3-218-548:2010, п. 6.2.4.2
ГБН В.2.3-218-548:2010. Армоґрунтові підпірні стінки для автомобільних доріг. Проектування та будівництво
6.2.4.2 Максимальне зусилля, що виникає в j-тому прошарку повинне задовольняти умову місцевої стійкості проти витягування з стійкої зони ґрунтового масиву:
Tj ≤ 2μpd·(γn·hj+qn)·Lej + cd·Lej, (6.14)
де Tj – максимальне значення зусиль розтягу в армуванні, яке визначається згідно 6.2.3.1;
μpd – розрахунковий коефіцієнт взаємодії, який відноситься до опору витягуванню (визначається згідно з 1.10 ВБН В.2.3-218-544);
γn – нормативне значення питомої ваги ґрунту засипки;
hj – глибина закладення j-того прошарку;
qn – нормативне значення постійного рівномірно розподіленого навантаження;
Lej – довжина геосинтетичного матеріалу в стійкій зоні, за межами поверхні ковзання, в j- тому шарі геосинтетичного матеріалу;
cd – розрахункове значення питомого зчеплення ґрунту засипки.
Довжина геосинтетичного матеріалу в стійкій зоні Lej в j- тому шарі геосинтетичного матеріалу:
Lej = L – (H – hj) · tg(45° – φn/2), (6.15)
де L – загальна довжина армуючого прошарку (ширина армованого блоку);
H – загальна висота армованого блоку;
hj – глибина закладення j-того прошарку;
φn – нормативне значення кута внутрішнього тертя ґрунту засипки.
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.