ГБН В.2.3-37641918-558:2016, п. И.4
ГБН В.2.3-37641918-558:2016 Автомобільні дороги. Габіонні конструкції. Проектування та будівництво
И.4 Перевірка внутрішньої стійкості стіни Положення лінії, яка поділяє систему «Армоґрунтова стіна» на активну і реактивну частини, для вертикальної лицьової грані виражають через відстань між тильною стороною габіона та границею двох зон на вершині стіни x_z (див. рис. И.1): ( φ) x = H ·tg45°− , (И.6) z ν 2 де Н_ν – умовна висота стіни системи «Армоґрунтова стіна», м; φ – кут внутрішнього тертя матеріалу засипки, град. Для кожної і-ої секції стіни системи «Армоґрунтова стіна» визначають довжину закладання (у реактивній зоні) L_rі , м за формулою: ( ) ( ) ( φ) L = B−b − H −h ·tg45°− , (И.7) ri g ν i 2 де h_i – глибина розміщення і-ої армуючої сітки, м. Для кожного шару армуючої сітки визначають величину вертикального тиску σ_vi , кПа (рис. И.2): σ γ ∙ h, (И.8) vi = i та розраховують розтягуючі зусилля, що діють на армуючі елементи сітки у кожному і-му шарі: T = k ∙ ∆H ∙ σ , (И.9) i a vi де ∆H – відстань між армуючими сітками, м. Рисунок И.2 – Розрахункова схема для оцінки внутрішньої стійкості системи «Армоґрунтова стіна» Коефіцієнт запасу на розрив К_st_р сітки: R K = d . (И.10) st_p T [T] = γ ∙ σ ∙ L , (И.11) р vi ri де γ_р – коефіцієнт надійності на висмикування сітки з ґрунту, γ_р = 0,91.
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.