ДБН В.2.2-29:2025, п. Г.6.2
ДБН В.2.2-29:2025 Промислові інженерні споруди. Основи проєктування
Г.6.2 Повітропровід гарячого дуття призначений для транспортування гарячого повітря з повітронагрівачів до доменної печі. За розташуванням він поділяється на дві ділянки – кільцевий і прямий. До кільцевого відносять повітропровід, розташований навколо доменної печі і з'єднаний з фурменими приладами, до прямого – ділянку повітропровода, що проходить уздовж блока повітронагрівачів від повітронагрівачів до кільцевого повітропроводу. З огляду на високу температуру гарячого повітря, повітропровід усередині футерується декількома рядами вогнетривкої цегли, термічне розширення яких компенсується деформаційним шаром з азбестового картону. Прямий повітропровід гарячого дуття складається з протяжної ділянки повітропроводу, що йде уздовж блока повітронагрівачів, і прямих або косих відводів до повітронагрівача – штуцерів. Застосовується два типи підключення відводів до повітропроводу – бічне або нижнє. Товщина стінки прямого повітропроводу визначається розрахунком і приймається не менше ніж 20 мм. У місцях приварювання штуцерів до кожухів повітронагрівачів виконується місцеве потовщення оболонки повітропроводу до (25–30) мм. З огляду на те, що температура стінки оболонки повітропроводу досягає 100 °С і більше, а зниження жорсткості колін не відбувається через наявність футерування, рекомендується знижувати загальну жорсткість системи встановленням компенсаторів. Компенсатори слід встановлювати на прямому повітропроводі між врізками штуцерів і перед кільцевим повітропроводом, а також на всіх штуцерах. Компенсатори повинні забезпечувати компенсацію переміщень різного напрямку: осьові, зсувні і кутові. Неврівноважені зусилля тиску дутьового повітря передаються на систему поздовжніх елементів – тяжів. Тяжі встановлюють максимально можливої довжини вздовж усього прямого повітропроводу і штуцерів. Пружне подовження затяжок, що встановлюють на прямому повітропроводі, компенсується спеціально передбаченим «хвостовим» компенсатором, розташованим в кінці повітропроводу, а тяжів, розташованих на штуцерах, – бічними переміщеннями на компенсаторах прямого повітропроводу. Тяжі залежно від конструкції вузлів можуть бути виконані круглого перетину діаметром (100–130) мм або у вигляді прямокутної смуги еквівалентної площі. Такий перетин тяжів приймається для зменшення переміщення від їхнього поздовжнього пружного розширення. Компенсатори, що встановлюють на штуцерах, сприймають осьові переміщення на довжині штуцера, зсувні переміщення в горизонтальній площині від осьового зсуву прямого повітропровода і зсувні переміщення у вертикальній площині від зростання кожуха повітронагрівача. Крім того, компенсатори повинні забезпечувати можливість розтискання з'єднань для заміни клапана гарячого дуття або його ущільнення. Величина цього додаткового переміщення становить (20–30) мм. Для забезпечення роботи компенсаторів ці додаткові переміщення повинні бути зарезервовані в їхній розрахунковій компенсувальній здібності. Компенсатори, що встановлюють на прямому повітропроводі, сприймають осьові переміщення від термічного розширення ділянки повітропроводу і зсувні переміщення в горизонтальній площині від впливу штуцерів. Компенсатори виконують у вигляді сильфонних вставок, які здатні сприймати навантаження від внутрішнього тиску (окрім осьового), а також осьові, зсувні і кутового переміщення. За неможливості розміщення «хвостовика» або довгих поздовжніх тяжів для сприйняття сили неврівноваженого тиску сильфонні компенсатори замикають, влаштовуючи навколо них систему коротких стяжних болтів. Такі компенсатори не можуть в автоматичному режимі в циклах «нагрів» і «дуття» компенсувати температурні переміщення, оскільки за затягнутих болтах зникає їхня компенсувальна здатність в осьовому напрямку, а за відпущених болтах не сприймаються зусилля неврівноваженого тиску. Тому в період розігріву гайки болтів слід не затягувати, щоб хвилі компенсатора могли вільно переміщатися. Після закінчення розігріву перед подачею дуття гайки необхідно затягнути для утворення неперервної системи, що сприймає осьові розтягувальні зусилля від надлишкового внутрішнього тиску. Під час зупинки повітронагрівача на ремонт після скидання тиску гайки болтів відпускають, а під час пуску операції повторюють. Для унеможливлення ручного регулювання роботи компенсаторів до складу болтових кріплень вводяться блоки тарілчастих пружньо-обтиснених пружин, які компенсують невеликі, до (10–15) мм, переміщення. Прямий повітропровід гарячого дуття можна підвішувати до вище розташованих балок будівлі (естакади) повітронагрівачів через підвісні опори – кільцеве опорне ребро або «рушник». За потреби компенсації опорою переміщень під тяжі підвісок встановлюють пакети тарілчастих пружин з різним розташуванням тарілок. Для пружин, зазвичай, використовують пружини тарілчастого типу з послідовною або паралельно послідовною схемою складання. Прямий повітропровід гарячого дуття може також спиратися на нижче розташовані балки естакади із застосуванням ковзних опорних частин. Для зниження горизонтальних сил тертя ковзання від переміщень повітропроводу, що передаються на естакаду, можуть застосовуватися опорні частини з використанням прокладок із матеріалів з низьким коефіцієнтом тертя (наприклад, прокладок із фторопласту).
Текст пункту — дослівно з документа. Перед використанням у проєкті звірте пункт з офіційним виданням.